100 років від дня народження українського поета, прозаїка, правозахисника М.Д.Руденка

Микола Данилович Руденко народився в селі Юр'ївка Олександрівського р-ну Луганської області в сім'ї шахтаря.

Навчання на філологічному факультеті Київського університету було перерване війною, з якої повернувся тяжко пораненим. Протягом року лікувався у госпіталі.

У 1947 році видає першу книжку віршів "З походу". Бібліографічні довідники засвідчують рясний поетичний ужинок поета і прозаїка в 50—70-і роки; тільки протягом п'ятдесятих вийшло у світ сім збірок його поезій і романи "Вітер в обличчя" та "Остання шабля".

Недовго М. Руденко знаходився за кордоном, де продовжував працювати на користь Україні. Там написав ряд своїх творів—"Син Сонця—Фастон", "Формула Сонця", "Орлова балка", "У череві дракона". Вони ще чекають свого видання в Україні.

Україна кликала його додому. І він повернувся, бо без рідної неньки, яку так щиро оспівав у своїх поезіях і яку завжди усім серцем любив, жити не міг. Проголошене у віршах кредо кликало "летіти щирим душам до Дніпра", бо "живих і мертвих кличе Україна".

Із змінами в України на початку 90-х років суспільство починає усвідом —лювати значущість М.Д.Руденка як людини і митця, правдивість його письменницьких і філософських уроків. Наш земляк нагороджений найвищим званням держави Герой України, він став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка та премії В.Винниченка.