День Івана Купала в Україні

В Україні з 6 на 7 липня відзначають купальську ніч, що передує дню Івана Купала – традиційного східнослов'янського свята.

Предки сучасних українців святкували Купала 20-22 червня в час літнього сонцестояння: увечері, вночі і в самий день Купала. У цей час сонце наближалося до зеніту – піднімалося високо над землею, давало найбільше тепла і світла.

Після поширення християнства давнє свято Купала злилося зі святом дня народження Івана Хрестителя, яке святкується 7 липня або 24 червня за старим стилем, і стало називатися Івана Купала.

Головні персонажі свята - Купала та Марена - уособлюють чоловіче і жіноче божества. Їх ролі грають хлопці та дівчата або ж опудала. У центрі святкування - купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч.

Увечері 6 липня дівчата гадають на судженого - кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і бути з ним у парі на це свято. Якщо вінок тоне відразу - коханий розлюбив і весілля з ним не буде, до берега приб'є - незаміжньою бути в цьому році.

На заході сонця хлопці перестрибують через багаття спочатку самі, а також у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен повинен очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Існують особливі прикмети: якщо парубок найвище стрибнув - буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я - чекай біди. Якщо юнак з дівчиною вдало перестрибнуть багаття удвох, то вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

Слов'яни вірили, що купальський вогонь знищує все зло - хвороби, нещастя, злидні. У купальський вогонь кидали сорочку хворої дитини, вважалося, що разом з нею згорала і її хвороба. Часто через багаття проганяли домашню худобу для захисту її від мору.

У купальську ніч прийнято спускати з гори вогняне колесо-сонце або розкручувати його на стовпі. Під кінець запалюють свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і пускають їх на воду, щоб ушанувати предків.

У купальську ніч шукають цвіт папороті. Вважається, що він відкриває скарби, приносить удачу та охороняє від злих сил і цвіте один раз на рік. Загалом же у цю ніч всі польові та лісові трави набувають виняткових магічних властивостей, великої лікувальної сили.

Особливо шанувалася трава тирлич, з якої робили відвар для привернення уваги обранця. Також збирали звіробій, якого боїться вся нечисть. Вважалося, що якщо в ніч на Івана Купала зірвати квітку перестрічу гайового і помістити в кутках хати, злодій не підійде до цього житла. Перед тим, як засушити трави з Іванового дня, їх освячували в церквах, а потім обкурювали ними хворих людей, використовували як обереги, кидали в розтоплену піч під час грози, щоб у будинок не вдарила блискавка.

У день Івана Купала прийнято ходити в лазню і перший раз у році паритися свіжими березовими віниками. В Івановий віник, який нібито володіє магічною силою, можна додати квіти і листя папороті. А найкраще зробити його з дванадцяти трав, зібраних у купальську ніч.

За повір'ям, у купальську ніч не можна спати, оскільки активізується всяка нечисть - відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики. Дівчата на Івана Купала носили часник за поясом, щоб вберегти себе від нещастя, клали на порозі і на підвіконнях кропиву.

Масове купання - один з головних обрядів Івана Купала. Слов'яни вірили, що в ніч напередодні свята покидають водойми водяники та русалки, тому можна сміливо купатися в них аж до Іллі (2 серпня). Цієї ночі вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів та зла.

Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього потрібно встати якомога раніше і пройтися босоніж по траві.